Вже багато століть одним з найнадійніших і найдоступніших будівельних матеріалів є деревина. Вона використовується ще й тому, що це один із найбільш екологічно чистих матеріалів, тому будь-який виріб, зроблений з дерева, може бути встановлений усередині навіть житлових приміщень. Але останнім часом чиста деревина здебільшого не використовується у міських квартирах. Найбільше вона застосовується для будівництва приватних будинків.
Фахівців, які працюють із деревом, називають як теслярами, так і столярами. Але насправді столярно-теслярські роботи не вважаються одним цілим, тому що існують певні відмінності.
Столяр – це людина, яка виготовляє складні конструкції з деревини: меблі, дерев’яні сходи, вікна, двері та інше. Цей спеціаліст займається виготовленням та невеликими дерев’яними виробами.
Тесляр – це спеціаліст, який також працює з дерев’яними виробами. Але він їх не виготовляє, а займається монтажем готових виробів, які зробив столяр. Він встановлює вікна, двері, монтує сходи тощо.
Технологія столярних робіт
Необхідно зауважити, що будь-які столярні роботи Львів починаються з виготовлення креслення тієї конструкції чи виробу, яке має бути виконане. Якщо не буде креслення, досить складно приступати до роботи. Тому спочатку робиться креслення на папері, а потім все це втілюється на дереві. Найчастіше використовується для роботи дошка або брус. На них наноситься розмітка, все точно вимірюється та проводиться розпил.
Всі вирізані деталі обробляються і з ними виконується майже ювелірна робота: обточування, шліфування. Часто вироби шліфуються до повного блиску. Якщо це складна конструкція, всі деталі повинні бути підігнані один до одного. Тут більшу роль відіграють не сантиметри, а міліметри. У процесі збирання всі вироби склеюються і з’єднання знову шліфуються. Після цього готовий виріб лакується і далі приступає до роботи тесляр.
Види столярних робіт
Стругання – це основний вид обробки дерев’яних виробів. Стругання може виконуватися як вручну, так і з допомогою автоматичного інструменту, тобто. стругальних верстатів.
Дроблення: тут використається долото, зубило по дереву. Дроблення передбачає роблення у дереві виїмок та заглиблень.
Циклевання та шліфування – це заключний етап механічної обробки дерева. Такий процес часто застосовується для обробки дерев’яної підлоги та паркету.
Складання та склеювання: цей процес передбачає складання всієї дерев’яної конструкції в єдине ціле. При складанні може і не застосовуватися клей, так як часто в одній деталі робиться спеціальний шип, а в іншій — отвір точно за розміром шипа, і шип щільно вганяється в отвір.
Столярні роботи під час реставрації
Столярні роботи Львів характерні виготовленням дрібніших деталей у порівнянні з теслярськими роботами, застосуванням тільки пиляних матеріалів (дошки, бруски) з чистою струганою поверхнею.
З’єднання окремих елементів при столярних роботах аналогічно з’єднанням при теслярських роботах, але всі деталі виконують з більшою точністю, оброблювані елементи мають менші розміри і, як правило, склеюються.
У реставраційному будівництві до столярних робіт належать виготовлення вікон; дверей, чистих перегородок, виготовлення та встановлення плінтусів, лиштви тощо.
В’язки при столярних роботах. Існує кілька типів з’єднань при столярних роботах: в’язка при згуртовуванні, в’язка ПРИ нарощуванні та зрощуванні, в’язка під кутом та ін. (рис. 1).
Рис. 1. В’язки при столярних роботах: 1 — згуртовування; II — зрощування чи нарощування; III — в’язка під кутом; а — на шипах; б — на шкантах; в — на шпонках (шпугах); г — у чверть; д — на рейку; е — в наконечник; жик-напівдерева; з і і — сковороднем («ластівчин хвіст»), лпн — прорізним шипом; м — подвійним прорізним шипом; про — подвійним «ластівчиним хвостом»
При виробництві столярних робіт Львів широко застосовують цвяхи діаметром 1,2-4 мм, довжиною 25-100 мм, шурупи діаметром до 9 мм і довжиною до 100 мм, косинці, болти, накладки і так звані залізні металеві вироби.
Всі столярні в’язки елементів виконують із застосуванням клею. В умовах малоповерхового будівництва можна рекомендувати столярний (мездровий та кістковий) та казеїновий клеї.
Столярний клей повинен бути однорідним, при розгляді на світло просвічуватися, при дробленні розпадатися на голчасті шматки, в холодній воді набухати, але не розчинятися. Готують клей у клеєварці — посудині з подвійними стінками та подвійним дном, між якими знаходиться вода.
Плитку клею розбивають на дрібні частини, заливають холодною водою з розрахунку 10-12 вага. ч. води на 1 вагу. ч. клею та витримують протягом доби. Потім залишок води зливають і клеєварку ставлять на вогонь. Клей має чудову в’яжучу здатність при температурі 50 °С. Приклеєний при варінні клей до вживання непридатний.
Клей наносять пензлем на поверхні, що склеюються тонким шаром (збільшення товщини шва більше 0,15 мм знижує міцність склеювання), елементи з’єднують і стискають у струбцинах або вай-мах (струбцина на клинах).
Висохлий клей розчиняють у воді, тому столярні вироби, склеєні цим клеєм, необхідно встановлювати в сухому приміщенні.
Для склеювання столярних виробів, які встановлюються у сирих приміщеннях, краще застосовувати казеїновий клей, нерозчинний у воді. Він має вигляд порошку або жовтуватих шматочків. Казеїновий клей готують і застосовують для склеювання у холодному стані. Казеїновий клей зберігається протягом 6-8 год, після чого твердне і повторно не розчиняється.
Червонодеревні роботи. До червонодеревних робіт відносяться: виконання виробів з цінних порід дерева, а також офанерованних цінними породами; виготовлення стильних меблів та дерев’яних елементів художнього оформлення будівлі. Це панелі та стелі з цінних порід дерева або фанеровані по каркасу, двері, вбудовані меблі – шафи, складні фільончасті перегородки та ряд архітектурних деталей – балясини, поручні тощо.
Для червонодеревних робіт застосовують: дуб, бук, горіх, клен, березу, червоне дерево, карельську березу, ясен, граб, чинар, грушу, яблуню, кедр та інші, як у вигляді дощок, брусів, брусків, так і у вигляді клеєної фанери , ножовий (одношаровий) товщиною 0,8 мм, приготованою розпилюванням кругляка по діамет-РУ> і шпону — тонкої фанери, приготовленої розгорткою кругляка.
Однією з важливих операцій у червонодеревних роботах є обклеювання деревини фанерою. Таке обклеювання виконують безпосередньо по основі з нецінних порід дерева або так званої мой підготовку, яку роблять з фанери — переклеювання. Поверхня під обклеювання ножовою фанерою ретельно готують, обробляють так, щоб була абсолютно рівною, після цього на неї накладають клей у гарячому стані рівним, але не дуже тонким шаром. Ножеву фанеру (фанерування) попередньо підбирають за малюнком та кольором і вирізають за заданим розміром. Фанеру накладають на основу і притискають закругленою частиною молотка , праскою або в пресі.
Криві поверхні обклеюють у спеціальних затискачах-сулягах . Невеликі складні профілі зазвичай не фанерують, а виготовляють із цілого шматка дерева цінної породи.
Одним з найскладніших видів фанерування є інкрустація (маркетрі), тобто. мозаїчний набір з різних кусочків ножової фанери, зібраних на малюнку, врізаних у поверхню меблів або архітектурної деталі та відполірованих.
Шматочки набору, що з’єднуються, підклеюють зі зворотного боку клейким папером. Сам набір наклеюють лицьовою стороною на основу під пресом, клейкий папір зіскоблюють. Зворотний бік набраної інкрустації стає лицьовим. Його вирівнюють, шліфують та покривають лаком.
Моріння. Це старий і поширений спосіб зміни кольору деревини. Морилки — водні та спиртові розчини барвників. У реставраційних роботах при тонуванні морінням може йтися лише про натуральні барвники оригіналу.
Для поліпшення декоративних якостей дерева його іноді моргають, тобто роблять фарбування, яке проникає на деяку глибину в деревину. Перед морінням поверхні циклюють, прокурюють, а потім дерево добре просушують. Для моріння застосовують речовини, які можна розділити на кілька груп: 1) речовини, що витягуються за допомогою різних розчинників з яскраво забарвлених рослин (червоне дерево, сандал, корінь алканни, індиго); 2) розчини різних солей кислот та лугів; 3) різноманітні штучні барвники, насамперед анілінові фарби; 4) кольорові лаки та політури.
Найбільш істотну частину червонодеревних робіт складає оздоблювальні операції — шліфування, полірування, лакування, вощення.
Для шліфування використовується найдрібніша шкірка або шліфувальний порошок. Шліфування дуже часто виконують механізмами.
Після закінчення шліфування приступають до полірування. Перше полірування (грунтовка) зводиться до заповнення пір дерева спеціальними складами — ґрунтовками. Склади виготовляють клейові та желатинові. Крім того, застосовується ще ґрунтовка політурою. Грунтувальний склад наносять пензлем або тампоном і після сушіння ретельно шліфують. Друге полірування зводиться до наведення на поверхню шару шелаку. Третє полірування, так зване відполірування, має на меті дати блискучу, дзеркальну поверхню. Це полірування виконуються безперервними і плавними рухами руки з підпудрюванням поверхні, що полірується пемзою.
Лакування проводиться по шліфованій поверхні, на яку наносять лак м’яким пензлем. Лак наноситься в кілька шарів, причому перші два шари лаку після просушування шліфують шкіркою. Третій шар лаку шліфують пемзовим порошком, причому поверхню покривають ще один-два рази лаком, без шліфування.
Восіння (покриття воском) виконують з метою закриття в деревині пір, а також для надання їй остаточно обробленого виду.
У всьому іншому червонодеревні роботи виконують так само, як і дерев’яні — столярні, із застосуванням тих же інструментів і механізмів.
Вимоги до червонодеревних робіт щодо якості повинні бути значно вищими порівняно з білодерев’яними роботами.
Паркетні роботи. Підготовка основи під паркетні підлоги полягає в тому, що настилають по лагах дощаті чорні підлоги.
Планки виготовляють переважно з дерева твердих порід у формі квадратів, ромбів та прямокутників, стандартних за розмірами.
При укладанні штучного паркету в першу чергу по осі приміщення протягують шнур і по ньому прокладають першу лінію (звичайно в ялинку) паркету. По обидва боки, дотримуючись точності малюнка, укладають інші ряди .
Кожна планка має шпунт і гребінець, які входять один до іншого, утворюючи міцне з’єднання. Крім того, планку прикріплюють до настилу чорної підлоги цвяхами довжиною 40 мм, що забиваються навскіс у кромки клепки. Покладений паркет остругують та циклюють.
Рис. 2. Паркетна підлога
