Робота на будові Львів. Не перелічити бід, напастей і проблем, що обрушилися на український будівельний комплекс за останні 3-4 роки. Але зліше зла для будівельних організацій країни став так званий «кадровий голод».
Кадровий голод – вельми болісне явище в будівельній сфері, на об’єктах якої просто катастрофічно не вистачає професійних працівників.
Причому говорять і пишуть про це сумне явище скрізь і всі кому не лінь. Наводиться дане поняття і в Постанові за матеріалами засідання Державної ради з проблем будівельного комплексу: «У галузі зберігається кадровий голод, який без прийняття в найближчі роки екстрених заходів тільки посилиться, як щодо кваліфікованих робітників, молодшого технічного персоналу (майстер , виконроб), так і по відношенню до інженерно-технічних працівників».
У світовій практиці склалися приблизні норми витрат матеріалів при виробництві того чи іншого товару (послуги), а відповідно і рівень цін на них, чого не можна сказати про процес праці, який споживає фізичну і розумову енергію людини.
Апріорі в процес праці залучена соціально-економічна категорія населення складається в трудових відносинах з державними, кооперативними, приватними і т.ін. підприємствами, фірмами, організаціями, установами в науковій літературі іменується кадри.
Найважливішою характеристикою кадрів є їх якість, якісний склад. Поліпшення якісного складу кадрів визначається зростанням рівня освіти, загальної культури, досвіду працівників, професійним розвитком їх індивідуальної робочої сили.
В умовах, що склалися в країні ринкових відносин дати об’єктивну оцінку кадрам: їх надмірності або дефіциті; їх професійній компетентності та діловій активності, може дати винятково ринок праці. Безпосередньо це стосується і кадрів будівельного комплексу України.
Чому ж виникала гостра проблема з кадрами в будівельному комплексі України? Що це – неефективність зовнішніх регуляторів галузі або ж внутрішні негаразди будівельних організацій? Чому проблема «кадрового голоду» посилюється щорічно? Ну і природно-хто винен і що робити?
Ринок праці будівельної сфери: сучасний стан і проблеми. Робота у Львові, будівництво
Будівельний комплекс України в даний час – це понад 70 тис. організацій і підприємств різних форм власності, 5,3 тис. підприємств промисловості будівельних матеріалів, більше 4 тис. Проектно-вишукувальних організацій, з офіційною кількістю найманих працівників 683 000 людей.
Відносини між підприємствами будівельного комплексу і потенційними (найманими) працівниками здійснюються на ринку праці. Робота у Львові, будівництво – зайве тому підтвердження.
Загалом поняття ринок праці представляє собою особливу сферу, де працівники здійснюють торгівлю своїми власними силами, знаннями і вміннями. На такому ринку так само, як і у всіх інших, діють свої закони – закон попиту і пропозиції, а також формуються так звані ціни.
В якості ціни тут виступає заробітна плата того чи іншого працівника, а також оплата, яка може пропонуватися потенційним роботодавцем. Чим більше запрошуватиме здобувач рівень можливої заробітної плати, тим менша кількість потенційних роботодавців можуть його прийняти це і є закон попиту. І чим меншу заробітну плату пропонує роботодавець, тим менша кількість співробітників готові приступити до роботи такий закон пропозиції. І тільки в місці перетину цих двох умовних прямих дозволяє визначити реальний ринок праці в тому числі і будівельній сфері.
На сьогодні цей ринок відносно будівельного комплексу може бути визначений як праценадмірний, тобто є велика кількість безробітних і, відповідно, надлишок пропозиції праці (некваліфікованого або малокваліфікованого в частині робітничих професій).
В даний час однією з найбільш гострих проблем розвитку будівельного комплексу – структурний дисбаланс на ринку праці попиту і пропозиції спеціалізованих робочих кадрів.
Нестійкий стан більшості підприємств будівельного комплексу призвів до того, що використання дешевої робочої сили на некваліфікованих «ручних» будівельних роботах значно вигідніше в порівнянні з витратами на механізацію цих робіт. Пропозиція некваліфікованої робочої сили йде, перш за все, за рахунок легальної та нелегальної міграції.
Паралельно спостерігається тенденція до виникнення гострої конкуренції між підприємствами будівельного комплексу, що створює зацікавленість у підвищенні рівня механізації і автоматизації будівельних робіт, а також веде до гострої затребуваності висококваліфікованих кадрів: архітекторів, дизайнерів, менеджерів, логістів, інженерів, бухгалтерів, кошторисників, майстрів і виконробів, робітників високої та середньої кваліфікації: кранівників, електрозварників, електриків і т.ін. З цими категоріями трудових ресурсів щороку виникає сезонний дефіцит під час піку інвестицій і максимального обсягу будівельних робіт в період серпня-вересня.
Сучасний ринок праці і його вимоги до професіонала дуже чітко сформувалися, і практично у всіх роботодавців погляд на це один. Цінний професіонал – це особа, яка може відповідати певним критеріям: первинно те, щоб людина була хорошим фахівцем у своїй справі. Також вона повинна бути мобільною і універсальною. За даними remontuem.lviv.ua робота у Львові, будівництво недоотримує велику кількість саме цінних професіоналів-будівельників. Одні вийшли на пенсію, інші поміняли фах, ще інші перебралися зарубіжні країни.
До історії кадрової проблеми на будівництві. Робота у Львові, будівництво
Звичайно варто пам’ятати історію, і розуміння приходить само собою. Головна трагедія – це трагедія, пов’язана з величезними втратами людських ресурсів країни з початку і до середини 20 століття. Далі на чолі кута криза 1980-1990-х років і що виникли в зв’язку з цим демографічні проблеми.
Ця проблема бере свій початок в 1990-і роки, коли будівельна галузь занепала в зв’язку з браком фінансування внаслідок незрілості системи і недостатню розвиненість механізму продажу житла на відкритому ринку.
В кінці 1990-х рр. професія будівельника теж не користувалася популярністю. Батьки, стурбовані майбутнім благополуччям своїх дітей, прагнули дати їм саму затребувану в той час гуманітарну освіту (юридична, економічна). Будівельні спеціальності стали мало затребувані.
Починаючи з середини 2000-х років держава, нарешті, взялася за вирішення проблем будівельної галузі, оголосивши будівництво житла одним з національних пріоритетів, але кількість кваліфікованих будівельників, архітекторів, проектувальників не відповідало потребам будівельної галузі.
Причини і проблеми «кадрового голоду». Робота у Львові, будівництво
Сьогодні на український ринок праці будівельної сфери впливають щонайменше п’ять факторів, кожен з яких підстьобує і рік від року інтенсифікує процеси пошуку та підбору персоналу для бізнес-організацій.
По-перше, це триваюче зростання будівельного бізнесу. Нарощування кількості робочих місць в приватному секторі як і раніше триває, і крім необхідності компенсувати свіжими кадрами природний «відтік» робочої сили (зміна місця роботи, вихід на пенсію і т.п.), актуальною залишається потреба в постійному заповненні новостворюваних вакансій.
По-друге, у міру загострення конкуренції, накопичення будівельними компаніями досвіду ведення бізнесу і впорядкування внутрішніх процесів, зростають і диференціюються «вхідні» вимоги до вступників на роботу співробітникам, особливо ключовим фахівцям і топ-менеджерам.
Третя причина загострення кадрової проблеми – це стихійний, нерегульований характер ринку послуг в сфері професійної підготовки фахівців будівельної сфери. В умовах розпаду системи професійно-технічної освіти та масового переходу на надані в приватному порядку платні послуги ситуація в цьому сегменті стала настільки «ринковою», що «невидима рука ринку» так і не навчилася балансувати, з одного боку, процеси підготовки тих чи інших фахівців , а з іншого – реальні кадрові потреби бізнесу.
Четвертий фактор починаються зміни на ринку праці – це вступ в активне життя нового, що виросло «при капіталізмі» покоління, яке відрізняється мобільністю і не схильне надовго пов’язувати свої довгострокові перспективи з конкретними компаніями і робочими місцями.
Нарешті, п’ятий фактор, всю міць якого нам належить відчути в найближче десятиліття – це наслідки падіння народжуваності в періоди 1988-94 і 1998-2002 роки вплив яких на ринкову ситуацію вже почався і з року в рік посилюватиметься.
Робоче питання. Робота у Львові, будівництво
Одна найважливіша проблема, що стала притчею во язицех наших будівництв – «наявність відсутності» кваліфікованих робітничих кадрів.
Величезний дефіцит у кваліфікованих робітниках відчувають промислові виробництва, сфера житлово-комунального господарства, підприємства будівельної галузі.
Причини дефіциту в даній категорії персоналу лежать в площині того, що в нульові роки стало престижно здобувати вищу освіту, при цьому ніхто не замислювався, потрібно воно чи не потрібно, якщо взяти загальну кількість випускників ВНЗ.
Друга причина – це зруйнована система середньо-професійної підготовки.
Серйозною проблемою пошуку і залучення робочих рук є і те, що робітники не розміщують свої резюме на рекрутингових порталах, а інші канали пошуку персоналу (кадрові агентства, оголошення в газетах) не можуть забезпечити необхідний обсяг робочої сили. Втім, проблема не тільки в тому, де шукати, але і в тому, кого шукати: некваліфікована праця не престижна в принципі, до того ж робота у Львові на будівництві оплачується гірше, ніж, наприклад, на великому виробництві.
Забудовники змушені залучати персонал з регіонів, неминуче стикаючись при цьому з додатковими витратами – на розвезення персоналу, забезпечення тимчасовим житлом, оформлення та реєстрацію і т. ін.
Молодим усюди в нас дорога? Робота у Львові, будівництво
При очевидності даного тренду проблема молодих кадрів залишається досить актуальною. Підготовленість нинішніх випускників будівельних факультетів і вузів знаходиться на низькому рівні, в першу чергу в зв’язку немотивированностью студентів до навчання.
Перша причина ситуації, що склалася в тому, що випускники будівельних ВНЗ не бажають виходити на будівництва через відсутність престижності даного виду діяльності.
Друга причина – рівень заробітної плати, несумірний з рівнем відповідальності роботи.
Третя причина – повна відсутність практичних навичок після випуску з ВНЗ.
По суті, проблема вирішується досить легко. Все, що потрібно – це підвищити престиж благородної професії будівельника та дати працівникам стабільний дохід, відповідний ступеню ризику і тяжкості праці, що дозволяє забезпечити гідне майбутнє.
На дану тему автором опубліковано добрий десяток робіт, але на превеликий жаль «віз» молодіжної проблеми на будівництві і понині нерухомий.
У даній області ще дуже і дуже багато роботи. І досягти результату можна тільки при тісній співпраці ВНЗ, роботодавців, громадських організації та некомерційних партнерств і об’єднань і, найголовніше, молоді, бо саме вона є визначальним фактором успіху.
Старий кінь борозни не псує. Робота у Львові, будівництво
Багато керівників будівництв шукають кандидатів на роботу не старше 25 років, але при цьому хочуть, щоб вони мали і хорошу освіту, і знання іноземної мови, і стаж роботи 10 років у великих компаніях на високих посадах, і успішний запуск декількох проектів з «нуля» .
Звичайно вундеркіндів в нашій країні багато. Але хто-небудь з читачів хоч раз в житті бачив на будівельному майданчику п’ятнадцятирічного виконроба? Панове роботодавці припиніть складувати кадрові міфи і займатися самообманом. Розумніше звернути свій погляд на абсолютно незатребуваний сегмент ринку праці.
До 2022 року році доведеться відправити на пенсію близько 10 000 чоловік фахівців будівельної сфери, які починали активну трудову діяльність 35-40 років тому, а саме 1978-1983 роках в період великих будівництв соціалізму.
На превеликий жаль, у нашій країні склалася парадоксальна ситуація: з одного боку керівники будівництв скаржаться на відсутність кваліфікованих кадрів, з іншого – ціле покоління, яке здобуло справжню освіту ще радянських часів і, встигло попрацювати на великих будовах соціалізму «де не в приклад нинішнім була гідна організація праці, сувора виробнича дисципліна і система контролю за якістю робіт, викидається з будівельної діяльності країни.
Здебільшого, досвідчені висококваліфіковані фахівці, змушені займатися низькооплачуваною некваліфікованої роботою через свій вік.
З точки зору психології, самий соціально активний і продуктивний період життєдіяльності людини – зрілість, яка за сучасними поняття припадає на вік 40-60 років. У США вік найбільш високооплачуваних фахівців становить від 55 до 65 років. І тільки в нашій країні існують жорсткі вікові обмеження.
Тим більше, що «зрілі» фахівці, як правило, мають більш високу кваліфікацію, здатні самостійно приймати рішення і розділяти відповідальність, гнучкіше, досвідченіше, мудріше своїх «молодих» колег. При правильній мотивації з боку керівництва, вони готові і здатні навчатися. На них можна покластися. І вони є значно менш амбітними в запитах по оплаті праці.
Насичення голодних справа рук самих голодних. Робота у Львові, будівництво
Благополуччя підприємства цілком і повністю залежить від керівника і поліпшити цей стан він може тільки через своїх підлеглих. І в цьому сенсі, дійсно – кадри вирішують все.
Справжній керівник прекрасно усвідомлює, що управління будівельною організацією – це перш за все постійна робота з людьми, тобто з кадрами.
Справжні керівники просто викинули з голови лженаукову «мантру» про те, що вони зобов’язані управляти ресурсами, технологіями, процесами тощо. Спроба створити систему управління, при якій начальник є головним фахівцем з усіх питань і центром прийняття всіх рішень, призводить до того, що його будуть оточувати непрофесійні співробітники, нездатні не тільки самостійно знаходити рішення в простих ситуаціях, а й навіть добре виконувати елементарні обов’язки.
Справжній керівник зобов’язаний створити ефективну організаційну структуру будівельної компанії. Під структурою мається на увазі чітко прописане коло фахівців, необхідних для функціонування компанії, їх посадові обов’язки, структура підпорядкування, схема прийняття рішень, делегування повноважень, взаємодії між департаментами, методи поширення інформації всередині компанії.
Саме керівник підбирає ці самі кадри, виходячи з намічених цілей, і, якщо їх кваліфікації недостатньо, сам навчає своїх співробітників, або організовує їх навчання на стороні. Тому, саме керівник несе повну і одноосібну відповідальність за все, що відбувається в тому колективі, яким він керує.
Керівник, який декларує «кадровий голод» на своєму підприємство, є їм тільки за своєю посадою, а по суті він дурний прикажчик на високій платні. Адже безглуздо нарікати на поганих підлеглих – вони такі, яких набрали і якими їх зробили.
Хороший керівник спирається на принцип: «Насичення голодних справа рук самих голодних!» Всі зойки з приводу нестачі кваліфікованих кадрів, відсутність тверезих працівників, недостатньої працьовитості – не більше ніж прагнення виправдати невміння ефективно керувати своїм бізнесом.
Хороший керівник – це не той, хто вміє все сам, а той, хто може знайти тих, хто зробить це краще. Той факт, що менеджер зміг залучити кращих фахівців і змусити їх працювати на себе, сам по собі говорить про його непересічність.
Висновок
Кадровий голод не зло і не біда, а дитяча хвороба будівельного комплексу України на шляху постперебудовних реформ. І за відомим висловом, народилася ця хвороба в головах державних чиновників від будівництва і представників будівельного бізнесу одномоментно, ось тільки діагноз прямо протилежний.
Перші вважали, вважають і ще досить довго будуть думати, що залізна рука ринку замінить державу як зовнішнього регулятора будівельного ринку. Авось, мабуть і як-небудь будуть вирішені і кадрові питання будівництва.
Другі – відхопивши у власність шматок будівельного ринку, всю свою діяльність зосередили на отримання особистого прибутку, причому варіант: «Після нас хоч потоп!» – не самий кримінальний.
Кадровий голод в галузі безпосередньо пов’язаний з помітним дисбалансом доходів і ступеня повноважень між топ-менеджментом компаній будівельної галузі та профільними фахівцями.
Найчастіше, фахівців, які тонко розуміють специфіку процесу, не можна почути з галасливого хору голосів «міцних господарників» підрядників, основною метою яких є отримання нелегального доходу.
Питання якості, безпеки, надійності при цьому не грають ніякої ролі абсолютно. Це безпосередньо видно в комерційному секторі і часто стають каменем спотикання при виконанні контрактів на бюджетні / муніципальні кошти.
Час трохи остудив хворі голови і тих і інших, а найрозумніші зрозуміли, що постулат «Кадри вирішують все» вічний і застосовується при будь-якому економічному ладі.
